baner-interaktuvna-vistavka-izyum-vidnovlennja-1280x853.png

16.09.2024 Izyum Recovery1

Інтерактивна Виставка ‘Izyum Recovery’

як приклад адаптивного підходу до ревіталізації українських міст та громад з населенням менше 100 000 осіб

Дата проведення : 01- 02 жовтня,2024 року, 01 жовтня – день відкриття.

Щиро запрошуємо всіх свідомих громадян міста Ізюм та Харкова, які цікавляться долею наших міст, продовжити діалог, який ми розпочали в травні цього року на тему відновлення житлового кварталу в центральній частині міста Ізюм. Ми з радістю представимо Вам роботу над якою наша команда працювали весь цей час, в частині розробки генерального плану кварталу, окремих житлових будівель, приватного сектору та Хабу Відновлення. Ми також хочемо поділитись з Вами інсайдами проєкту та обговорити нашу наступні дії Разом!

Захід буде проходити офлайн в м. Харків, а також  онлайн на платформі ZOOM з прямою трансляцією в YouTube /пряма трансляція буде доступна лише зареєстрованим учасникам/

Реєстрація на захід є обов’язковою, зареєстровані учасники отримають деталі проведення на особисті електронні пошти. Або по телефону. 

Реєстраційна форма – переходьте за ланкою 

Детальна програма заходу – завантажити тут

 

 


miszja-spilnogo-korustuvannja-1280x853.png

31.08.2024 Izyum Recovery0

У структурі наших міст  певні простори мають велике значення – це не просто фізичні локації, а живі пам’ятки, що зберігають історії людей, які ними користуються. Меморіали, громадські центри,  природні заповідники – відіграють вирішальну роль у збереженні історії, формуванні спільноти та створенні простору для зцілення і налагодження зв’язків. Важливо, що ці місця є найбільш ефективними і значущими, коли вони створюються і керуються самими громадами, яким вони служать, з натхненням і підтримкою з зовні.

Альтернативні громадські меморіали: Простори живої пам’яті

Зростаючою тенденцією в міському дизайні є створення альтернативних громадських просторів, які слугують живими меморіалами. Ці простори призначені не лише для вшанування тих, хто загинув у війнах, боротьбі за свободу чи під час стихійних лих, але й для забезпечення місця для роздумів, зцілення, а  також громадських зібрань.

Memorial to the abolition of slavery Nantes (France), 2011, source of the photo – https://www.publicspace.org/works/-/project/g290-memorial-de-l-abolition-de-l-esclavage

Одним із яскравих прикладів такого простору є **Меморіал скасування рабства**  у Нанті, Франція. Цей об’єкт – більше, ніж просто місце пам’яті про минуле; це інтерактивний громадський простір, де люди можуть пройти стежкою, вистеленою назвами невільничих кораблів, аболіціоністів та історичних подій. Меморіал запрошує відвідувачів взаємодіяти з історією на особистому рівні, сприяючи глибшому розумінню боротьби за свободу і людську гідність.

Memorial to the abolition of slavery Nantes (France), 2011, source of the photo – https://www.publicspace.org/works/-/project/g290-memorial-de-l-abolition-de-l-esclavage

 

 

 

 

 

 

Також французький квартал має такі особливі місця.

Терміном «дезертири» називали солдатів або цивільних, які з різних причин відмовлялися продовжувати свою участь у війні, чи то через моральні заперечення, страх, чи то через глибоку незгоду з ідеологією режиму. Їх страта в цій частині Тюбінгена слугує суворим нагадуванням про жорстокі заходи, до яких вдавалися нацисти для збереження контролю та придушення інакомислення.

Сьогодні Французький квартал перетворився на жвавий район, але пам’ять про ці трагічні події залишається, пропонуючи місце для роздумів тим, хто його відвідує. Цей пустир як урочистий пам’ятник мужності тих, хто кинув виклик гнітючим силам свого часу, заплативши найвищу ціну за свої переконання. Це місце, яке спонукає відвідувачів пам’ятати минуле, вшановувати жертв і замислюватися над тим, якою ціною доводиться протистояти тиранії.

Іншим прикладом є проект «Штольперштайн», що реалізується по всій Європі. Невеликі латунні таблички, вмуровані у тротуари, позначають останні відомі місця проживання жертв Голокосту. Ці прості, децентралізовані меморіали нагадують перехожим про життя, втрачені в їхніх околицях, зберігаючи історію живою у тонкий і водночас глибокий спосіб.

Громадські простори: Центри відновлення та коммунікації

Окрім меморіалів, інші типи публічних просторів є важливими для побудови та підтримки громади. До них належать громадські сади, громадські площі та міські парки, створені як центри для відновлення, відпочинку та соціальної взаємодії. Ці простори пропонують більше, ніж просто місце для проведення часу – вони стають серцем громади, де люди можуть збиратися разом, щоб ділитися досвідом, підтримувати один одного та будувати міцніші зв’язки.

Наприклад, **The High Line** у Нью-Йорку, колишня естакадна залізниця, перетворена на лінійний парк, слугує яскравим громадським простором, де місцеві жителі та гості міста можуть насолоджуватися арт інсталяціями, зеленню та захоплюючими краєвидами на місто. Цей проект, реалізований завдяки громадській діяльності та інноваційному урбаністичному дизайну, перетворив занедбану споруду на процвітаючий громадський простір, який сприяє соціальній взаємодії та глибшому зв’язку з міським довкіллям.

The source of the photo – https://www.learningwithexperts.com/gardening/blog/the-history-of-high-line
The source of the photo – https://www.learningwithexperts.com/gardening/blog/the-history-of-high-line

The sourse of the photo – https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%B0%D0%B9-%D0%9B%D0%B0%D0%B9%D0%BD

The source of the photo – https://www.learningwithexperts.com/gardening/blog/the-history-of-high-line

Аналогічно, **The Healing Fields** у США – це тимчасові інсталяції з тисяч американських прапорів, кожен з яких представляє жертву трагедії , як то  9/11, або стихійного лиха. Ці поля слугують тимчасовими меморіалами , де люди можуть зібратися разом, щоб оплакати, поміркувати і підтримати один одного в часи кризи.

the source of the photo- https://www.healingfield.org/events/list/
Важливість громадських ініціатив

Справжня сила цих просторів полягає в тому, що вони формуються і розвиваються громадами, яким вони служать. Коли місцеві мешканці беруть на себе провідну роль у створенні та підтримці цих просторів, результатом є більш автентичне та релевантне середовище.

Місцева влада  гарантує, що потреби та цінності громади будуть відображені в дизайні та його функції. Спільна праця над створенням таких центрів  виховує почуття гордості та відповідальності, заохочуючи до постійного догляду та управління. Це особливо важливо для меморіальних просторів, де емоційне та історичне значення місця глибоко пов’язане з колективною пам’яттю місцевої громади.

Однак, хоча місцева громада має бути в авангарді створення та управління цими місцями, важливу роль відіграють і зовнішні перспективи. Відвідувачі та експерти з інших міст чи країн можуть запропонувати свіжі ідеї, інноваційні підходи та приклади того, що спрацювало в інших контекстах. Таке перехресне запилення ідей може допомогти місцевим громадам мислити нестандартно і створювати простори, які є не лише функціональними, але й надихаючими та перспективними.

Отже, місця спільного користування є життєво важливими для підтримки соціальної структури наших громад. Незалежно від того, чи слугують вони живими меморіалами, центрами відновлення, чи просторами для повсякденної взаємодії, ці місця мають вирішальне значення для збереження історії, зміцнення спільноти та сприяння зціленню. Найбільш успішними і значущими є ті з них, якими керує місцева громада за підтримки і натхнення ззовні.

Продовжуючи розбудовувати та розвивати наші міста, важливо надавати пріоритет створенню та підтримці цих просторів, гарантуючи, що вони залишатимуться місцями коммунікаціїї громади, пам’яті та зростання для наступних поколінь.

 


hab-vidnovlennja-1280x853.jpg

22.08.2024 Izyum Recovery0

Громадські центри є життєво важливими осередками стійкості та відновлення, особливо після таких катастроф, як війна, окупація та інші значні виклики.

Ці простори є не лише фізичними спорудами, а й символічними стовпами надії, єдності та відродження для постраждалого населення.

Їх внесок  у процес відновлення територій і громад не варто недооцінювати, оскільки вони сприяють широкому спектру заходів і процесів, які  стимулють зцілення, відбудову та зміцнення соціальної згуртованості.

Безпечний притулок для емоційної та психологічної підтримки:

Після війни або окупації громади часто страждають від колективної травми. Громадські центри забезпечують безпечне та нейтральне середовище, де люди можуть отримати емоційну та психологічну підтримку. Доступ до консультаційних послуг, груп підтримки та семінарів з питань ментального здоров’я допомагає людям переосмислити свій досвід, зменшуючи довгостроковий психологічний вплив катастрофи.

Каталізатори соціальної реінтеграції та згуртованості:

Катастрофи, які  руйнують соціальну структуру,  призводять до недовіри та ізоляції мешканців.

Громадські центри слугують нейтральним майданчиком, де різні групи можуть збиратися разом, сприяючи діалогу, порозумінню та співпраці. Організовуючи заходи, які об’єднують різні верстви населення, такі центри сприяють соціальній реінтеграції та допомагають відновити почуття спільності.

Фасилітатори розподілу ресурсів та обміну інформацією:

У сценаріях після стихійних лих розподіл допомоги, ресурсів і точної інформації має вирішальне значення. Громадські центри часто діють як пункти розподілу продуктів харчування, одягу, медикаментів та інших предметів першої необхідності. Вони також є центрами для поширення важливої інформації, наприклад, останніх новин про зусилля з відновлення, юридичні права та можливості для відбудови будинків і підприємств.

Хоча традиційні заходи, такі як мовні курси, професійна підготовка та культурні заходи є важливими, існує кілька інноваційних підходів, які громадські центри можуть застосувати для подальшого покращення інтеграції та відновлення:

Проєкти зі сторітелінгу:

Організація сесій сторітелінгу дозволяє членам громади ділитися особистим досвідом, зберігаючи колективну пам’ять про катастрофу та сприяючи співпереживанню і розумінню між учасниками. Ці проєкти також можуть допомогти задокументувати стійкість громади та надихнути майбутні покоління.

Арт-терапія та творчі майстерні:

Арт-терапія забезпечує невербальний вихід для людей, щоб висловити свої емоції та переживання. Громадські центри можуть пропонувати майстер-класи з живопису, скульптури, музики і танців, заохочуючи учасників використовувати творчість як форму зцілення. Публічні мистецькі проекти, такі як мурали або скульптури в громаді, також можуть стати символами колективної сили та одужання.

Громадянське залучення та спільне планування:

Заохочення членів громади до активної участі у процесі відновлення сприяє формуванню почуття причетності та розширенню можливостей. У громадських центрах можна проводити семінари та форуми, де мешканці можуть зробити свій внесок у процеси планування та прийняття рішень, пов’язаних з відбудовою, гарантуючи, що плани відновлення відображають потреби та прагнення громади.

 

Діяльність між поколіннями:

Залучення молоді та людей похилого віку до спільної діяльності допомагає подолати розрив між поколіннями та зберегти культурну спадщину. Такі ініціативи, як програми наставництва, коли старші діляться традиційними навичками чи історіями з молодими поколіннями, можуть зміцнити зв’язки в громаді та забезпечити передачу культурних знань.

Проекти з охорони довкілля та сталого розвитку:

Громадські центри можуть ініціювати проекти, спрямовані на відновлення довкілля та сталий розвиток, такі як громадські сади, лісовідновлення або семінари зі сталого життя. Ці ініціативи не лише сприяють фізичному відновленню території, але й просувають довгострокове бачення стійкості та самодостатності.  Процеси, яким сприяють громадські центри.

Відновлення довіри та соціального капіталу:

Завдяки регулярній взаємодії, спільним проектам та обміну досвідом, громадські центри допомагають відновити довіру між членами громади, що має вирішальне значення для будь-якого довгострокового процесу відновлення. Поступово відновлюється соціальний капітал – мережа взаємовідносин і довіри, яка сприяє колективним діям, що дозволяє громадам працювати разом більш ефективно.

Сприяння розвитку громадянської ідентичності та активності:

Громадські центри відіграють ключову роль у відновленні почуття громадянської ідентичності. Залучаючи мешканців до дискусій, процесів прийняття рішень та волонтерської діяльності, ці центри дають людям можливість взяти на себе відповідальність за майбутнє своєї громади, сприяючи відновленню почуття активності та відповідальності.

Підвищення стійкості та готовності:

Завдяки різноманітним освітнім та практичним програмам, громадські центри допомагають мешканцям здобути навички та знання, необхідні для подолання майбутніх викликів. Незалежно від того, чи це тренінги з готовності до стихійних лих, семінари з вирішення конфліктів або програми з розширення економічних можливостей, ці заходи підвищують загальну стійкість громади.

Розбудова мереж підтримки та співпраці:

Громадські центри часто слугують сполучною ланкою між різними зацікавленими сторонами, включаючи місцеву владу, неприбуткові та міжнародні організації.

Розвиваючи ці мережі підтримки та співпраці, вони забезпечують громаді доступ до широкого спектру ресурсів та експертизи, що має вирішальне значення для ефективного відновлення та довгострокового розвитку.

Після війни, окупації та інших катастроф громадські центри є незамінними на шляху до відновлення та відбудови. Такі хаби – це  безпечний простір для зцілення, які сприяють соціальній згуртованості та дають можливість людям брати активну участь у процесі відновлення. Пропонуючи як традиційні, так і інноваційні заходи, громадські центри можуть сприяти створенню стійких, інклюзивних і сталих громад, які краще підготовлені до майбутніх викликів.


photo_2024-06-11_13-27-26.jpg

11.06.2024 Izyum Recovery0

Що таке філософія та сутність проєкту?
Харків’янок Катерину Кублицьку та Анастасію Гулак об’єднує їхня робота в архітектурно-будівельній компанії Portal-21 (Анастасія є її засновницею, а Катерина – директоркою), а також низка проєктів з Ізюмом.

Зокрема, Анастасія часто бувала в місті як проїжджа гостя, оскільки з 2017 року займається відновленням будівель та критичної інфраструктури в східних регіонах України в рамках програм GIZ. А Катерина, від початку великої війни, перевіряє місцеві будівлі після «прильотів» та фіксує воєнні злочини. Тепер вони разом з командою також працюють над проєктом Izyum_Recovery.

читайте повну статтю


agenda-loby-9-1280x720.jpg

17.05.2024 Izyum Recovery0

По гарячим слідам , після проведених заходів , в гостях у Філіпа Диканя , поділились думками щодо проєкту та його розвитку.

Посилання на запис
https://radio.nakypilo.ua/podcast/izyum-vidnovlennya-mistobudivelno-gromadskyj-proyekt/


housing-revitalization-1280x853.jpg

04.04.2024 Panova Zoia0

Війна, що триває наразі, показала де саме в галузі архітектури та містобудування  треба швидко виправляти помилки, і що робити задля адаптації під умови, які  дуже змінились.

Ми часто чуємо, як виють сирени у наших містах, далі йдуть попередження в інформаційних чатах- всі в укриття!  Але, даруйте, куди бігти?  Як з’ясувалось, по великому рахунку, укриттів або замало, або і зовсім немає. Люди ховаються в підвалах та погребах, що не  облаштовані для тривалого перебування, і які продемонстрували наочно, що вони не є запорукою безпеки.

Навіть, якщо ти мешканець великого міста і поруч- станція метро, це не гарантує захисту, бо для того, аби добігти та сховатися , часу ,іноді , не більше 30 секунд. А якщо летить вночі?

Саме тому, спочатку війни, харквів’яни, наприклад, йшли   в метро заздалегідь щовечора  і там перебували  цілу ніч: спали, іли , знайомились .Глибо під землею почуваєш  себе у безпеці, бо в метро не чутно вибухів. Дехто так  жив до травня 2022, коли почали звільняти Харківщину і обстрілів стало менше.

   Тобто, укриття- це велика проблема, ми їх не будували, та й  взагалі не думали, що із нами може трапитись така страшна війна. Зараз, бачимо наслідки  цієї безтурботності.

В 2023 році вийшов   ДБН В.2.2-5:2023 «Захисні споруди цивільного захисту», в якому враховано деякі вимоги сьогодення. Але мені, якщо чесно, більш  нагайною видається потреба у безпечних місцях або кімнатах, як то роблять в Ізраїлі, що воює із початку свого існування. 

Друге надвелике питання- це інклюзія, тобто залучення всіх верств населення у соціальне життя. Навіть, уявити неможливо , скільки людей із особливими потребами залишить нам у спадок війна. І це не тільки про втрачені кінцівки . Людей із вадами  слуху, зору, психічними розладами, треба чесно визнати,  буде багато, Що в нас є для них? На жаль, знов таки, майже нічого.Чому ми не бачили раніше на вулицях міст людей в інвалідних візках ? Їх не було? Ні. Вони не мали  умов для нормального життя і тому, часто-густо, просто сиділи вдома. Так не має бути. З війни повернуться молоді, енергійні люди, але із проблемами. Але вони точно  здатні багато корисного зробити для себе та суспільства, в яке їх потрібно інтегрувати в повній мірі.

Ще один із викликів- це наша централізована  інженерна інфраструктура, що виявилась занадто вразливою до ворожих атак.

Саме тому, у проекті « Адаптація житлового кварталу в центральній частині м.Ізюм» ми пропонуємо  переосмислити не тільки планування житлових будинків але й структуру міського середовища, в якому повинні бути нові «зелені» джерела енергопостачання , як то сонячні батареї та установки біогазу. Сучасні компостерні та альтернативні джерела водопостачання- малі насосні станції.

 Передбачається  ревіталізацію багатоповерхівок із урахуванням  особливих потреб людей, що матимуть фізичні обмеження, а також маємо пропозиції  що до питань безпеки. Ми не будемо сперечатися- людям треба десь жити. Тому, звісно, капітальний ремонт пошкодженого житла – перш за все. Але, якщо заздалегідь не думати про перелічені виклики і не намагатися із ними впоратись- все залишиться, як було . А після таких важких випробувань, ми всі маємо право на гідне життя та можливість відчувати себе комфортно в будь якому будинку  та міському просторі.

ДБН « Реконструкція житлових будинків» не наполягають, наразі, на улаштуванні ліфтів для пʼяти поверхових житлових будівель. Але більшість із них мають сходи та сходові клітини, що не можна пристосувати до особливих потреб людей, що мають проблеми із пересуванням. Тому, ми пропонуємо, там де це можливо, сходово- ліфтовий блок винести за межі будинку, як прибудову. Виконавши ці блоки із бетону, ми маємо змогу обладнати їх , накшталт, приміщень безпеки, як то роблять в Ізраїлі, досвід якого ми вивчали.

Про пожежну безпеку житла  можна розповісти багато, але, насправді, в більшості будинків вона не існує за визначенням. Балкони, що мають бути другим евакуаційним виходом, давно засклені, тому залишається тільки один шлях евакуаціі- сходи.  І якщо вони задимлені, або там відбувається пожежа, людина залишається сам на сам у власній квартирі.

Тому, не відкидаючи скління балконів, в проєкті передбачено, як альтернативу- просторі тераси,  або  невеличкі протипожежні відстійники для квартир, де є засклені балкони.

Ми не вважаємо, що ці заходи є якими то фантастичним і тими , що дуже складно реалізувати, бо маємо приклади партнерів із Німеччини, що все це вже втілили в життя. І досить, до речі, успішно. Але що сприяло цьому успіху? Перш за все – небайдужість громад, для яких ця ревіталізація робилась. Я писала вже про значення та вплив громади на розвиток не тільки власного середовища, але й на просування демократії.  Але хочу повторити- там де місцеві мешканці чекають всі зміни на краще від держави, вони отримають тільки закриття першочергових потреб. І не тому, що місцева влада не хоче робити щось більш перспективне для міста. Навпаки. Наприклад, мером Ізюма  був підписаний документ «Меморандум мерів» про втілення в життя «зеленої енергетики». Це частина загального європейського курсу, без напрямку на який, ми не зможемо інтегруватися в ЄС. Тому, саме зараз, европейські країни виділяють гроші на розвиток місцевих громад, як осередка демократії, а наша задача, як архітекторів, створити місцевий простір, що буде цьому розвитку сприяти. Але, повторюсь. Розвиток громади- справа самої громади. Кожного мешканця, що не має бути байдужим. І може це прозвучить дещо пафосно, але ми не дочекаємось змін в державі, якщо не станемо більш активним, тобто не змінимся, перш за все, самі.